лід і полум'я

Не забувайте мріяти щодня. 

Не забувайте усміхатись горю. 

Усміхнені вуста — це та броня, 

Яку не зломить навіть ваша доля.

— Ліна Костенко

Життя любить кидати нас то в лід, то в полум'я майже одночасно. Воно щедро обдаровує тебе справжньою радістю, а на наступний день завдає непосильного удару.
Немає чорної чи білої полоси. В один період життя, ти переживаєш і щастя, і відчай. Буває - за один тиждень, а буває - за один день ти злітаєш і падаєш, падаєш і злітаєш... Радість і горе одночасно - це ж дах може знести, хіба ні?
Душа наче розтягується - ніби на шпагат сідаєш.  Інколи здається, що вона тріщить по швах. Але чим більше розтягнеш її в обидві сторони - тим ширші обійми, тим більше людей ти вмістиш  в свою душу.
не болить тільки мертвим. Здавалось би, що без болю легше жити , але без душі - взагалі неможливо.